Середа
26.07.2017
01:47
Категорії розділу
Безпека життєдіяльності [6]
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
Відділ освіти Липоводолинської РДА
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Московський НВК Липоводолинської районної ради Сумської о...
Головна » Статті » Безпека життєдіяльності

Види, причина і профілактика травматизму у дітей

Види, причина і профілактика травматизму у дітей

   Найчастіше жертвами нещасних випадків, аварій, стихійних лих стають діти.

  Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки у небезпечних ситуаціях або просто бездумно  поводять себе на вулиці, на воді, на дорозі, у побуті, тощо. Часто діти й самі створюють небезпечні ситуації. Щоб протистояти цьому, необхідно озброїти підростаюче покоління необхідним багажем знань з  безпеки життєдіяльності й забезпечити йому сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку.

 Спеціалісти вирізняють чотири основних види дитячого травматизму: шкільний, побутовий, вуличний, спортивний.

  Обставини виникнення травм у дітей суттєво відрізняються від таких у дорослих. Найчастіше діти травмуються під час «неорганізо­ваної активності, іншими словами – під час гри. Велика кількість травм припадає на критичні вікові періоди: 3 роки, 11-12 років. У ці періоди діти й підлітки стають вередливими,  дратівливими, часто вступають в конфлікт з оточуючими. У них  може сформуватися не­прийняття вимог, яких вони раніше без проблем дотримували. Це призводить до порушень правил поведінки і, як наслідок, – до травм. З віком кількість травм зростає, досягаючи максимальних значень у віковій групі 14 років.

   Говорячи про особливості розвитку дітей, варто зазначити, що найчастіше травмуються гіперактивні діти і ті, кого виховують в умовах гіпер- або гіпоопіки. Крім того, часті травми отримують діти з порушенням функцій програмування та контролю власної поведін­ки, а також діти зі зниженим інтелектом.

  Іноді передумовою отримання дітьми травм є їхні індивідуально-психологічні особливості. Так, вдома, нервозність, перева­жання збудження над гальмуванням, імпульсивність, з одного боку, і, навпаки, переважання гальмування над збудженням, інертність нервових процесів, з іншого, – усе це може призвести до отримання травми. Діти, розумово більш розвинуті, з високим інтелектом, усві­домлюють небезпеку й уникають її. Адже у структурі інтелекту найбільш важливою є така особливість мислення, як здатність до аналізу, син­тезу, узагальнення, що пов'язано з умінням прогнозувати наслідки своїх вчинків.

   Діти, які отримують травми, як правило, мають високу схиль­ність до ризику, реактивні, збудливі, емоційно неврівноважені, схильні до частих змін у настрої, неадекватно поводять себе у стре­сових ситуаціях.

 Останніми роками (особливо у великих містах) серйозною проблемою школярів, які навчаються в умовах підвищеного інтелектуального навантаження, стає гіпокінезія (особливий стан організму, обумовлений недостатньою руховою активністю). Від її наслідків – порушення постави, зору, підвищення артеріального тиску, надлишкова вага тощо – страждають близько 70% учнів. Такі діти також часто травмуються через погані координацію й орієнтацію у просторі.

   Причини, які призводять до травмування дитини або підлітка, можна умовно розділити на три групи:

   1.   Поведінка самих дитини або підлітка, які отримали травму. У свою чергу, ця причина поділяється на такі підгрупи:

 – сенсомоторний розвиток дитини, рівень виконання дій. До травми призводять низький рівень координації рухів, невміння володіти своїм тілом, а також відсутність необхідних навиків при виконанні певних дій;

   – відсутність або недостатність знань про небезпеку, про можливі наслідки вибраного варіанту дій;

   – зневажання відомою небезпекою через більш сильний мотив, наприклад через бажання справити враження на значимих для дитини чи підлітка людей;

   – втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність плину тієї чи тієї діяльності. Основну частину травм цієї підгрупи становлять травми, отримані в рухливих іграх. При цьому нерідко сильну дезорганізуючу дію на поведінку дитини чи підлітка справляє бажання досягти найкращого результату, а також змагальний характер гри, нові завдання, що виникають зненацька, та небезпечні ситуації, в яких потрібно швидко й самостійно прийняти рішення;

   – поспіх – ще один емоційний стан, який може дезорганізувати діяльність. В основному травми, пов'язані з поспіхом, реєструються у підлітків віком 11-14 років, коли даються взнаки велике навчальне навантаження, заняття в гуртках, спортивних секціях, виконання домашніх обов'язків тощо. У той самий час посилюється змагальний мотив не лише в грі, але й у повсякденному житті – першим добігти до їдальні, роздягальні, першим вибігти на вулицю під час перерви і т. ін.

   2. Дії однолітків, які оточують дитину або підлітка. Результати досліджень показали, що найчастіше діти травмують одне одного під час гри (біг і наштовхнувся; підліз під гойдалку, яка розкачувалася, тощо). Але особливу увагу мають привернути випадки, пов'язані з поведінкою, яка містить елементи фізичного насилля по відношенню до оточуючих, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю, продемонструвати свою фізичну перевагу. Варто відмітити тривожну тенденцію збільшення кількості травм, отриманих підлітками у бійках.

   3. Дії дорослих, які оточують дитину або підлітка. Йдеться про дії дорослих, у т. ч. і батьків, які призводять до виникнення травмонебезпечної ситуації, а згодом і до травмування дитини або підлітка. Найбільш поширеною помилкою дорослих (вихователів, учителів, батьків) є недостатній догляд за дітьми у різних ситуаціях (на воді, на дорозі, на ігровому чи спортивному майданчику тощо), відсутність контролю за їх поведінкою. Ще одна помилка дорослих –
незабезпечення безпечного середовища для дітей та підлітків.

   Одне з найважливіших завдань як батьків, так і навчального закладу – навчити дитину свідомо ставитися до свого здоров'я та життя, прищепити їй навички здорового способу життя та безпечної поведінки, сформувати усвідомлення необхідності дотримуватися належної поведінки і під час навчально-виховного процесу та проведення заходів поза навчальним закладом, і у побуті.

   Діти та підлітки повинні навчитися розрізняти і оцінювати шкід­ливі та небезпечні фактори навколишнього середовища, використо­вувати здобуті знання для збереження своїх здоров'я та життя, для надання само- та взаємодопомоги у разі виникнення небезпеки.

 
Категорія: Безпека життєдіяльності | Додав: glorija (21.02.2016)
Переглядів: 61 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar